[Версия для печати]

Присмерк «богів», або Криза світового лібералізму

Присмерк «богів», або Криза світового лібералізму

Будь-які найпрогресивніші для свого часу ідеї та ідеології врешті-решт неминуче деградують і вироджуються, перетворюючись з рушія суспільного прогресу на його гальмо. За таких умов суспільство втягується до смуги кризи і починає активно шукати нові ідеї, створювати нову ідеологію, висувати нових лідерів, їхніх носіїв. Так завжди було і буде. Хай навіть це ідея Рівності, Братерства і Справедливості. Це закон природи, закон суспільства. Щодня ми зустрічаємо людей, які колись були гарними, здоровими, енергійними і життєрадісними, а нині перетворилися на руїни. А поряд з ними ходить нове покоління молодих і життєрадісних людей. Але й вони приречені на поступову деградацію, руйнацію і неминучу смерть.

Донині навіть у багатьох нових підручниках з відповідних економічних, географічних, країнознавчих та інших дисциплін за інерцією повідомляють, що за показниками ВНП після США стоїть Японія, потім — Німеччина, а за ними — країни Великої сімки. При цьому обов’язково стверджується, що всі ці держави досягли таких успіхів завдяки реалізації на практиці ідей західного лібералізму і демократії. Донедавна так і було. Навіть японці створили «економічне диво», пристосувавши до своїх умов принципи американського лібералізму. Однак нині японське суспільство, ніби без будь-якої причини, скотилося в безодню комплексної глибокої кризи. Почався етап пошуку нових ідей, який закономірно призвів до відродження японського націоналізму й орієнтування на глибинні національні цінності. Японці, як старий мотлох викидають на смітник ідеї лібералізму, придивляючись до Китаю, який щорічно дивує світ своїми стабільними 12% приросту валового національного продукту (ВНП). Факти, як відомо, річ уперта. Так ось вони, тобто факти, вказують на те, що на початку 2007 року Китай перебуває на другому місці у світі за щорічним валовим національним продуктом. При цьому він впевнено наздоганяє США. Японію відтіснили на третє місце, і вже її швидкими темпами наздоганяє Індія. Німеччина відійшла на четверте місце. І це ще «не вечір». Її, як усіх інших великих європейських держав, сміливо наздоганяють Бразилія, Аргентина, Мексика, Індонезія. Росію взагалі відтіснили далеко у другу десятку країн. При цьому абсолютно безглуздими видаються претензії цієї країни на Велику вісімку.

Факти і реалії сьогодення однозначно вказують на те, що європейські ідеї лібералізму перебувають у стадії гострої кризи. Європейці, хоч би де вони жили, хай навіть в Америці чи Африці, деградують і вироджуються — і фізично (депопуляція, наркоманія, СНІД, гомосексуалізм тощо), і морально (комунізм, фашизм, лібералізм, сіонізм). Усе це європейські ідеї, європейська ідеологія і європейські «цінності», які вже віджили своє. Європа і європейці нині очевидно програють, наприклад, азійським народам, і не тому, що харчуються гірше за індусів чи китайців чи то мають відсталішу систему медичного обслуговування, а через кризу духовну, кризу ідей і власних лідерів, які є носіями застарілої ідеології.

У чому ж криються реальні основи кризи європейського лібералізму? Вони приховані в неминучому переході, науково кажучи, тези в антитезу. В реальному житті відбувся неминучий перехід прогресивних ідей свободи, братерства і рівності в ідеї вседозволеності, розпущеності, безвідповідальності, егоїзму. І що далі, то більше.

Що це справді так, промовляють факти. Візьмімо хоча б усі ці комісії, які приїжджають до України з ЄС. Що найбільше їх цікавить? Я не чув, щоб вони хоч раз зацікавилися, як живе і чому так живе більшість українців. Усі ці комісії байдужі до кричущої несправедливості в Україні стосовно української нації і української мови. Їм все одно, хто і чому обкрадає наше суспільство, хто володіє нашими засобами масової інформації, нашими заводами і фабриками, чому майже 70% україномовних громадян держави не мають відповідного забезпечення українськими газетами, журналами, книгами, інтернетом тощо. Їх не цікавить, чому ця найбагатша природними ресурсами європейська країна не може забезпечити своїм громадянам нормальні умови життя за європейськими стандартами. Натомість усі ці європейські комісії з прав людини одразу прямують до в’язниць, де утримуються серійні вбивці. Якщо ці люди по-звірячому замучили 20-40 людей, то треба взяти під жорсткий конт-роль, як вони харчуються, чи отримують за європейськими стандартами потрібну кількість калорій, чи обладнані їхні індивідуальні камери кондиціонерами, чи м’які їхні ліжка… Цілковитий дебілізм. Повне виродження ідей лібералізму.

Те, що їдять рядові законослухняні українці, на яких ліжках вони сплять за межами в’язниці, їх не цікавить. Розібравшись із серійними вбивцями, європейські комісії перевіряють стан справ з сексуальними меншинами. Чи не порушуються їхні права. Чи не подивився хтось і колись на когось, не дай Боже, косо... «Чому це у вас не реєструються одностатеві шлюби?! — картав мене один європейський дебіл. — Нехай вони всиновлюють хлопчиків». «А що вони робитимуть з хлопчиками, вас не цікавить?», — запитав я. «Не цікавить, — відповів він, — бо ж у нас демократія». Ось така вона «демократія». Для злодіїв, бандитів, збоченців. Це і є цілковите виродження і деградація колись прогресивної ідеї.

Те саме і з іншими меншинами — національними і релігійними. «Ось сатаністи у вас є релігійною меншиною, то чому це їм не можна здійснювати свої ритуали на вулицях чи в парках?» — запитував мене один європейський мудрагель-ліберал. До нас в Україну «на ловлю счастья и чинов» наїхало немало національних меншин, які не змогли себе знайти на батьківщині. До речі, часто-густо через конфлікт із законом. «То чому це ви їх заарештовуєте, коли вони торгують наркотиками? Це ж національні меншини, — бризкаючи слиною картав мене один ліберал з Нідерландів. — Чому це відсоток засуджених «нацменів» у вас більший за їхню частку в населенні України?!» «А ви перевірте, як представлені українці, корінна нація, в парламенті, серед олігархів, — запропонував я. — Чому вас цікавлять тільки меншини? Чому справедливість по-вин-на бути лише для меншості, а не для більшості, для гіршого, а не для кращого, для злочинного, а не для законослухняного?»

Нині незаперечним і страшним фактом української дійсності є те, що завдяки лібералам в Україні засуджені серійні вбивці живуть краще, ніж основна маса населення держави. Це неспростовний факт. І все це завдяки лібералам і ліберальним «цінностям». І нікого це не цікавить у «демократичній» Європі. Хіба це не очевид-на деградація ідей лібералізму? Хіба це не внутрішнє самозаперечення нинішньої європейської цивілізації?

Нині ми на порозі усвідомлення цих фактів і простих істин. У цьому зв’язку величезну фору отримають ті партії, рухи й організації, окремі люди, які зможуть продукувати і поширювати нові ідеї і створити нову ідеологію, що стануть адекватними нашому часові. Велике значення матимуть також новітні організаційні структури, побудовані на основі нових ідей і нової ідеології. Час західного лібералізму однозначно минає. Новий історичний етап неодмінно покличе нових людей, нові організації, нові нації, нові країни, новітні суспільні технології. Як свідчить історичний досвід, такими є нації, розміщені на транскомунікаційних ділянках нашої планети. Саме до них і належать українці. Хоч би як шаленіли наші вороги, а Україна і українці вже обрані історією і стануть провісниками радикальної і кардинальної перебудови світу.

Петро Масляк,
віце-президент Академії наук
вищої освіти України

"Персонал Плюс"
Опрос
Результатом Глобального Кризиса станет:






Проголосовало: 4967 ч.

Предиктивное программирование

Во власти Символов

СПИД: лженаучный терроризм

(c)2006 За Родину! | zarodinu.org.ua